Зміни у повсякденному житті ставали чимраз помітніші, але говорити про них було якось недоречно. На офіційному рівні шведська громадськість не звикла обговорювати такі питання, а говорити про агресію й поготів. Вже у 1973 році, після відомого пограбування столичного банку, коли з'явився термін «стокгольмський синдром», один з бандитів зізнався, що, плануючи напад із захопленням заручників, розраховував на м'яку реакцію поліції. Чим він це обґрунтовував? По-перше, за його словами, він покладався на глибоко вкорінену у Швеції відразу до насильства, а по-друге, вказував на вплив виборчої кампанії, яка в той час тривала, і страх політиків перед рішучими антитерористичними діями, які могли б призвести навіть до поранення захоплених працівників банку.
Півстоліття потому політкоректність також відіграла особливу роль, змушуючи нас бачити в іммігрантах лише жертв, які рятують своє життя від небезпек, що чигали на них в їхній рідній країні. Але крім цього, як дехто зазначає, шведи дали іммігрантам спокій. Насильство й взаємні образи розділили країну на ворожі племена. Серед етнічних та релігійних меншин почало зростати нове покоління, яке сприймало Швецію як деспотичну державу, а їхнє відчуття несправедливості та ворожості підживлювалося в гетто.
Однак протягом останніх двох десятиліть про ці явища не прийнято було говорити, особливо вголос. З часом мовчання почало турбувати шведів, про що вони сигналізували, наприклад, на інтернет-форумах. Ось деякі з висловлювань на популярному сайті Reddit, під темою: «Як мирна Швеція стала європейським центром вбивств»:
– «Я живу в Стокгольмі вже 10 років і можу з упевненістю сказати, що відтоді, як я сюди переїхала, атмосфера в місті кардинально змінилася. Це можна схарактеризувати кількістю ночей, коли мене будив пролітаючий над головами поліцейський гелікоптер".
– «Ми всі добре знаємо, що відбувається, але чи ми згодилися мовчати?»
– «Обговорення на цю тему зазвичай з якихось причин блокуються модераторами».
– «Всі добре знають, у чому проблема. Досить ховати голову в пісок. Іммігрантів впускають, не думаючи про наслідки, без відповідного нагляду, ба навіть не зобов’язуючи їх вивчати нашу культуру та мову. Чому це когось шокує? (...) Знову ж таки, це не заява проти всіх іммігрантів, а проти тих бандитів, які не вміють поводитися по-людськи. Ми відкрили свої серця й домівки, а вони поводяться як свині. Настав час показати їм, хто тут головний".
Обговорення закінчується повідомленням модератора: «Заблоковано через наплив коментарів, що порушують правила спільноти».
Уряд: Настав час повернути Швецію
Наприкінці квітня 2022 року Магдалена Андерссон, тодішня прем'єр-міністр, яка також очолювала Шведську соціал-демократичну робітничу партію, змушена була визнати: – Швеція не змогла інтегрувати величезну кількість іммігрантів, яких вона прийняла за останні два десятиліття. Це призвело до виникнення паралельних суспільств і насильства серед банд.
Її суперники на виборах перебрали на себе управління державою, пообіцявши взятися за криміналітет. Однак це виявилося набагато складніше, ніж очікувалося. Швеція не була готовою як до прийняття такої кількості «гостей», так і до того, щоб «вигнати» хоча б частину з них. Особливою проблемою стала правова система, яка не дозволяла ефективно переслідувати злочинців.
Минулого тижня, після низки вбивств, перестрілок і вибухів, внаслідок чого кілька будинків було зрівняно з землею, прем'єр-міністр Ульф Крістерссон виступив з драматичним зверненням до нації, оголосивши про необхідніть виведення військових на вулиці для боротьби з бандами.
– У Швеції ніколи не було нічого подібного. Жодна країна в Європі не перебуває в подібній ситуації, – обґрунтував своє рішення глава уряду. – Люди живуть у страху, що банди заманюють їхніх дітей грошима, годинниками та машинами, – додав він, перш ніж нарешті сказати правду: – До ситуації, в якій ми опинилися, нас привела політична наївність і брак знань, безвідповідальна міграційна політика та невдала інтеграція.
Ідея залучення армії до патрулювання на шведських вулицях не є абсолютно новою. Стокгольм вже приміряв її на себе в середині 2021 року. Зрештою, рішення так і не було прийнято, але тепер уряд, який вважається правим, здається, сповнений рішучості, як відкрито заявляють деякі політики, «повернути Швецію». Чинні збройні сили королівства налічують близько 24 000 осіб, включно з цивільним персоналом. У рядах бандитських структур налічується близько 30 000 членів.
Крістерссон обійняв посаду минулого року, але перелому в боротьбі зі злочинністю та більш жорсткий курс щодо іммігрантів поки що не спостерігається. Найвідоміший ватажок шведської банди Рава Маджид досі не постав перед судом. І навряд чи це станеться, адже він безкарно віддає накази з ... Туреччини. Шведи хочуть швидких змін і не приховують цього. Тому опитування показують зростання підтримки... соціал-демократів, які протягом останніх десятиліть «заробили» собі подібний імідж в Королівстві Швеція.
– Славомір Цедзинський
TVP ТИЖНЕВИК. Редактори та автори
– Переклав Юрій Ткачук
Автор є журналістом порталу i.pl